Лишилося тільки все те,
що вже неопалимо
На темних устах
застигає цикутовий смак
Оплавлене сонце
царює над Єрусалимом
Але на провулки
давно вже чатує пітьма
А хтось не вгаває,
хтось нипає по анфіладах
Порожніх кімнат,
де іще не світили лампад.
Якийсь подорожній
іде до вишневого саду.
Чого він шукає? –
Далека дорога у сад.
Оплавлене сонце
стоїть невмолимо і грізно
Тому, хто іде
зрозуміла його самота
Прозора смола
проступає на свіжому зрізі
І пахне живицею
стружка навколо хреста
1998