Так легко падає ця ніч –
Немов ловецька сіть на птаха.
І що б, здавалося, – поклич:
Бо ось він – Схід. І ось він – Захід.
І наче не було мети,
А тільки – подорож до неї.
Лиш грань одніньку перейти –
Межу каміння і камеї.
Але – несила. Хай їм грець –
Отим безсонним сподіванням.
Душа чекає на різець –
Отой, що проявляє грані.
І ось він, усміх – ледь застиг.
І ось він, успіх – ледь покличеш…
Цьому різцю імення – ти.
Цьому шляху імення – вічність.
19.05.12