Така вже хороша – ну що ти, ну що ти.
Така вже погана – не треба, не треба.
А перш ніж заснути – ковточок гидоти.
А перш ніж прокинутись – думка про тебе.
Я вже зарікалась не кликати всує.
Я вже обіцяла – і встигла забути
Про те, що ти – ліки і те, що лікує.
Ти разом отрута – і антиотрута.
І пробую ніч намотати на пальця:
Дізнатись ім’я – чи зловити безпам’ять.
Зробити з коханого – просто коханця,
Позбутись всього, що співає між нами.
Вуста намагаються – та не виходить
Молитва із лайки і лайка з молитви…
Я все забуваю, що подих – у подих.
Лише пам’ятаю – не треба ловити.
А даністю – що? Небуденно-банальні,
Замахані днями й задовбані снами,
Відверто забивши на дану реальність,
Ми з «мене» і «тебе» стаємося – нами.
13.06.12