Трава уже торкається плеча.
Ромашки виціловують коліна.
Ці сходинки риплять. А не звучать,—
Мов клавіші старого піаніно.
Лишивши на запиленім шляху
Утому й пил вселенського прогресу,
Творять підошви музику суху —
Симфонію для сходинок з оркестром.
Нахмурено спостерігає дах,
Як білим світом повз тернові хащі
Жене в віки татарника орда
Ясир з волошок, маків і ромашок.
Рвонуться в двері струмені тепла,
Впаде до ніг сріблисте павутиння…
Послухайте! Я все-таки прийшла
Пригадуванням вибілити стіни,
Зігріти тишу — спрілу і лунку,—
Впуситить у вікна вечір і осоння…
І пахне ліжник, кинутий в кутку,
Немов шорстка бабусина долоня.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Аби ти знав, викладачу в І залишаться - вірші (26.01.21)
- І Ви - десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)