Ну, звісно, приворожила.
Чого журиться?
У мене отого зілля –
аж ціла торба
Котилася – прикотилася
з великого горба
Була в ній, як водиться,
хліб-паляниця
А ще було три ковточки
води з криниці
І був пучечок євшану –
про всяк випадок
І надбані для узвару
різдвяного сушениці.
сало. Та цибулина.
Та й весь мій спадок
А чим же причарувала тоді? –
питаєш
А квітами, що на льолі
та тихим словом
Та піснею, що блукала
вечірнім гаєм
І тим, чого мала вдоста –
теплом любові
Ото й усі привороти,
мій ясний світе –
Питався – а я й
призналася, бо негорда
А ти говориш –
умію приворожити
Ну, звісно, бо маю
зілля аж цілу торбу.
24.07.12