1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Шовкова держава

Шовкова держава (59)

Колись, у дитинстві, мене заворожила ця казка... Я так і бачила її - Шовкову державу, – прекрасну, мальовничу, співучу... І зівсебіч оточену ворогами. Як у кожній казці, все закінчилося щасливо. Чарівна країна дочекалася свого героя. І стали ясними зорі, тихими - води. Нашу казку ще не закінчено. Хочеться вірити, що казкар не забуде законів жанру. А доти кожен, хто живе в краю шовкових трав і напоєного пахощамі вітру, вірить у щастя. І тому - не варто забувати про диво, байдуже проходити повз красу... Ми є такі, які є. Ми живемо тут і сьогодні. Ми - самі собі герої. І все, що в нас є, - наша шовкова держава, країна мрійних і добрих людей, яким не варто забувати, що вони - саме такі...

Не скажу: прощавай!Бо не хочу з тобою прощатисьНе скажу: забувай!Бо не хочу, щоб ти забувавЗачарую замкиІ грифонів поставлю на чатахІ розрив- і плакун-І забудь- заплететься трава   Коли сотні дорігРушниками впадуть попід ногиКоли тихо покличеІ глухо застогне бідаЯ хіба подоломНе местиму твоєї дорогиЯ хіба не вслухатимусьЯк дотліває хода   Та беземежжя відлуньЩе тобою світи не кружляєІ безсилля долоньЩе не в’яне…
Тату На провесінь. На надзелень. На став –Ловити аромат клейкого листя.Шукать того, ким ти іще не став,Чманіючи усім, що серце стисло.   Блукати навтьоки і навпаки,Проходячи щораз туди, де вечірЗаплутав всі чуття. І всі думки.Уперше змусив грати в «чіт і нечіт».   Туди, де у вікні – медовий світ.Де всі думки – про тебе і для тебе –Думки, де світять…
Сторінка 2 з 2