1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Перепустка в вирій

Перепустка в вирій (63)

Темп нашого існування - космічно шалений. У намаганні встигнути, зловити, осягти неосяжне ми підганяємо самі себе: швидше! швидше! Що там  подумати - просто зупинитися й побачити щось окрім намічених цілей і то годі. Але іноді таки зупиняєшся. Озираєшся здивовано і  пригадуєш: душі народжуються крилатими. І вони прагнуть своєї природної стихії, свого неба. А світ, як і за часів Григорія Саввича, ловить. А побут плете такі зручні тенета! І іноді почуваєшся таким знекриленим, що, здається, для того, щоб податись у вирій - і то потрібна віза. Чи хоча б перепустка. Кожному - своя.

Лиш пахощами дихай. Не дивися. Такий він, цвіт духмяного горошку. Життя моє, метелику барвистий! Чи втішило кого – бодай на трошки?   Що ти зробило – перш ніж далі, далі? Дало чиємусь погляду притулок? Комусь у серці світлом засміялось? Чиїсь печалі крилечком змахнуло?   Можливо, так. Тоді – зітхни легенько. І усміхнись оманливому «нині»: Твоє майбутнє – у дитячій жменьці.…
А от цікаво – маком? Чи може справді медом? Стільки тих Божих знаків – Кожному вродить щедро Кожному – лиш просили б Кожному лиш – бажали… Дай мені, Боже,  сили – Де воно, те кружало Знамо: там, де лежало. Ясно: там, де лишили Господи! Відшукала Трішки – від Тебе – сили От і стою – примара От і стою –…
Сторінка 1 з 2

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА