1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Пам’яті Юрчика

Пам’яті Юрчика (30)

Втрачати - боляче. Втрачати кохану людину - боляче майже нестерпно. Але, окрім болю, ще залишаються спогади. Залишається почуття вдячності за подароване щастя. Залишаються вірші, написані у радісні хвилини. Приходять нові, суголосні теперішнім відчуттям. І всі вони - для тебе, Юрчику, де б ти не був зараз. Світла пам’ять моєму коханому чоловіку, Юрію В. Нозі.

17.10.18

Пригадую – ми ховалися від батьків

Пригадую – ми ховалися від батьків У нас лишалась на двох одна сигарета І ти торкався часом руки чи щоки – А я ловила наші нічні силуети. Вони були чи не справніші від нас Вони робили усе, чого заманеться А ми чекали: ото ще виберем час А я вдавала: не знаю, що ти ворожив на монетці. Я пам’ятаю його і…
Опубліковано в Пам’яті Юрчика
Детальніше...
16.08.16

І коли я ламаю стебла

І коли я ламаю стебла - Мов для наших вінків з тобою,- Задивляюся в наше небо Над розпеченою юрбою   Пролітаю крізь сміх і галас, Проливаюся-поверх гребель... Знаєш,папороть на Купала Я шукатиму вже без тебе.   Облітатиме-часом,часом- Відцвітання плачів на віях, І минеться Медовим Спасом, І відпустить на Маковія.   На Покрову пристане в прийми, А по тому шелесне в…
Опубліковано в Пам’яті Юрчика
Детальніше...