Пам’яті Юрчика
Пам’яті Юрчика (30)
Втрачати - боляче. Втрачати кохану людину - боляче майже нестерпно. Але, окрім болю, ще залишаються спогади. Залишається почуття вдячності за подароване щастя. Залишаються вірші, написані у радісні хвилини. Приходять нові, суголосні теперішнім відчуттям. І всі вони - для тебе, Юрчику, де б ти не був зараз. Світла пам’ять моєму коханому чоловіку, Юрію В. Нозі.
17.10.18
Пригадую – ми ховалися від батьків
Пригадую – ми ховалися від батьків У нас лишалась на двох одна сигарета І ти торкався часом руки чи щоки – А я ловила наші нічні силуети. Вони були чи не справніші від нас Вони робили усе, чого заманеться А ми чекали: ото ще виберем час А я вдавала: не знаю, що ти ворожив на монетці. Я пам’ятаю його і…
Опубліковано в
Пам’яті Юрчика
16.08.16
І коли я ламаю стебла
І коли я ламаю стебла - Мов для наших вінків з тобою,- Задивляюся в наше небо Над розпеченою юрбою Пролітаю крізь сміх і галас, Проливаюся-поверх гребель... Знаєш,папороть на Купала Я шукатиму вже без тебе. Облітатиме-часом,часом- Відцвітання плачів на віях, І минеться Медовим Спасом, І відпустить на Маковія. На Покрову пристане в прийми, А по тому шелесне в…
Опубліковано в
Пам’яті Юрчика
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Кара за перший злочин в Сонцетяжіння (24.02.20)
- Зоря мого зойку в Я зроду тут живу (20.02.20)
- Половецькі герці в Сонцетяжіння (20.02.20)
- БЛЕФ в І залишаться - вірші (18.02.20)
- Наше світання, наша розмова в Мелодія вічних прощань (17.02.20)
- Благословляю відстань тричі в Мелодія вічних прощань (16.02.20)
- Випало небо снігом в І залишаться - вірші (12.02.20)