1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (298)

Сонне світання. Усміхнене дитятко. Сонце – у вікна. Всі сумніви – зайві. Світло помре, аби знов народитися. Все так буденно – і сутінь, і сяйво.   Так і живемо, моя випадковосте – Речена долею, злякана – вітром Ти народився епіграфом повісті А епілогом – ми двоє. І світло.   Як не впирайся – Це, мабуть, наречено – Ти, що заглавною…
А музика – скрізь. Вода у під’їздних трубах Співає своєї. І ліфти дзвенять своє Сусід збігає сходами в ритмі румби… Здається, нічого немає, А музика – є.   Вона – реактив, який розчиняє тишу. Невидимі струни – у всього й для всього. Отож Уранці розбудить. Увечері - приколише. Заплаче з тобою. Але й засміється також.   І навіть коли обніме…
Сторінка 1 з 8

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА