І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (366)
24.11.20
Так сумно у моєму небі
Так сумноу моєму небіЛиш зорізазирають в душуУчуся вечорамбез тебе.Не хочу, звісно,але мушуКорисно: практикаі досвідЛогічно: молодості-юністьМені ж, печальнійі дорослій, -Самотніх смутківповний клунокПрозорість світлоїпечаліГіркий сарказмнімого сміхуІ аромат терпкогочаю.І ворожіньнемудра втіхаНа щойно знайденіймонетці…На співі всіхкриниць студених…І буде світ.І біль минетьсяІ прийдутьвечори без менеЗлетить вітрівпрозорий легіт.Стріла проститьсяз тятивою…Я залишуся –оберегом.Хоч і загубленимтобою 11.07.12
Опубліковано в
І залишаться - вірші
23.11.20
Блін, моє терпіння – не резинове
Блін, моє терпіння –не резинове.Як і розуміння –не безмежне.Слухай, шефе,ну ж бо –довези мене:Енний кілометр.А далі – стежка.Далі – буєракамипроклятимиДалі – аби лишне наздогналиЯ сама від себе утікатимуЯк уже – бувало – утікала.Не від свого щастя –Від самотності,Отієї, що за щастям, –потімВід самої себе –у сьогоднішнєВід себе щасливої –в самотність.Ох, як уявляю:ми…світання…І всьому живомумісця мало.Лиш єдинемуляє питання:Чи не надто швидкорозігналась?…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Олена Степаненко Марині Брацило в Спогади, рецензії, статті (03.12.20)
- Happy Birthday в Я зроду тут живу (02.12.20)
- Прес-реліз за підсумками "Хортицьких дзвонів" - 2020 в Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило (01.12.20)
- Не плач над осінню в Я зроду тут живу (29.11.20)
- Чуєш? – Луна Перекочує камені крику в Я зроду тут живу (28.11.20)
- Ти кажеш, що слів замало в Я зроду тут живу (27.11.20)
- Так сумно у моєму небі в І залишаться - вірші (24.11.20)