1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (407)

Скільки тобі ще треба, щоб я говорила? Скільки в тобі потреби моєї сили? Бачиш? Мене немає – І ось я поряд. Бачиш? Я обіймаю собою гори. Так, наче це ізмалку Мені судилось. Так, наче це отрута в мої судини. Так, мовби знаю все, що тобі потрібно. Так, мов мене несе нерухоме срібло. Знаєш, я маю виток. Вливайся. Хочеш? Кажеш, що…
Не про те – розумієш? – мова, Не про нас і наші слова. Починай говорити знову, Я послухаю, доки жива. Але те, що стоїть за словами – Мов за муром, похмуро стоїть, Мене спалить. І буде між нами Вовчий блиск у очах гаїв. Будуть сни, перекладені днями. На збереженні в болю мого Вони стануть закинутим хламом. Потім все це поглине…
Сторінка 1 з 10

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...