1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (419)

25.05.22

Спогади – сигаретами

Спогади – сигаретами: спалюються до слова. Дотики і перетини. Виключно випадкові. Все, що було – повицвіло, мов на вікні фіранки. Ніч оплива живицею. Світять бузками ранки. Травень мандрує полуднем з вітром в легкій торбині. Очі говорять: солоно. Пам’ять втішає: нині. Обрій – тонкими п’яльцями. Білим шиттям у ньому Те, що втекло між пальцями і відцуралось дому. Спомин спіткаєш зопалу. Вихилиш…
Опубліковано в І залишаться - вірші
Детальніше...
26.04.22

Чорнобиль

Тихий вітер мертві трави клонить, І здається, все от-от засне... Відлунали горя чорні дзвони, Відсивіло небо весняне. Плачем наполохані лелеки Відкружляли у височині, Полетіли – вже не крик, не клекіт – Лиш нечутний стогін в напівсні. Тільки Смерть блукає тут, незрима, Але й їй притулку не знайти: Чорними, порожніми очима Дивляться покинуті хати. 1992
Опубліковано в І залишаться - вірші
Детальніше...
Сторінка 1 з 10