1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (242)

І до самого сходуу чорного глодукістки стукотітимутьТут так зимноале всі мицього холоду діти І до самого літа напівправдою грітіми таки існуватимемдоки сонце не спинитьсяйвом пінинаші втомлені атоми І до самої смерті на землі розпростертібудем вірити в істинуТа олжа незборимами, її пілігрими,Так і зникнем безвісними... 1999 ?
Думки й чуття немов зім’ято всі…Слова – торішні.Я так хотіла посміятися –Чомусь не смішно. Чомусь так щемно, темно, скулено Німує голос.Мене веде вузенька вуличка –Немов по колу. публікується вперше
Сторінка 1 з 6