Я для тебе, Єдиний,зберегла цей світанок,Коли птахи від щастятратять голос і глузд.І, напоєний світлом,ти виходиш на ґанок,І тобі леготінняприпадає до уст…А вернувши в кімнату,ти оновлене тілоБачиш дивно, як вчений —невідомий об’єкт.І мовчить воно… Тобто,я сказати хотіла —Я мовчу. І вивчаюобличчя твоє.Дивно: ранок чарівний,а в очах твоїх тініІ самотня скорботанічної імли…Це ж я, мабуть, запізносказала:“Єдиний!”, —Аж по всіх випадкових,що до тебе…