1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Благовіст

Благовіст (17)

Дзвони свідомості — в сполох стократний:Що це? Що це? —Спалахи днів. І який, запитати б,Моцарт?Падає, ляскає, котиться, скрикуєхрипкоІ застигає на дні недорікоюскрипка.Чорна потвора рамена випростуєкрамом:Хто ще там диха? А ось тобі, ось тобіпам’ять!Жах… А колись не боялася воїнівдужих,І напівцілісність-напівроздвоєністьв душах:Скіфи, сармати, варяги, половцізмішані…Гасне, мов спалах, істерика сполохів.Тиша.
Це — так, просто так, просто так,Це просто сп’янілий вітер.Пролився дощ і не витерСлідів за собою. НавзнакПадає вечір долі,Накривши обличчям сутінь…Осінь дійшла до суті:Краще оркестр, ніж соло.Тепер вони плачуть разом:Вона, поламані мріїІ та безсоромна повія —Остання замовчана фраза.Біла пляма в історіїТрішечки дивних відносинВогню і паперу. Це осінь.Не думай, забудь про теорію —Практика завжди складніша,Ніж роздуми, запхані в папку.Це все. І…

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...