1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Благовіст

Благовіст (19)

Дощ об шибку — мокре таїнство —Б’ється чубом мокрим з мукою…Ніби кінь твій спотикається,Копитами перестукує.   А минуле — крила з трапами,Ще не всі квитки оплачені…Щось не те з тобою трапилось,Ми з дощем не марно плачемо.   Хмари — сиві, наче спомини,А життя моє — усталене…Тільки б’ється дощ утомлено.Наче серце недопалене.
В розжареному міднім казаніПустелі, що лежить під небом сивим,Смугастою краплиною на дніКотився подорожній. То не диво —Там все як слід. Нічого, що один,Він почувався сильним та величним:— Я світ скорю! Стопчу ногами кринв саду Едема. Все воно — не вічне!..Із мрій своїх він вибудував дах,лиш небо чуло зчинений ним галас —він був жебрак. Але в його очахвже щось ніким не…