Проза

Проза

Підкатегорії

Тихо! Іде дощ! Таке оголошення вивішено нарешті на фасадах божевільного від спеки міста. Воно розкошує, підставивши незграбне, закуте в бетонний панцир могутнє тіло батогам струменів холодної, жорстоко-нестримної зливи. Будинки вперше…

ЛИСТИ, У ЯКИХ НЕМАЄ ЖОДНИХ ШАНСІВ БУТИ ВІДПРАВЛЕНИМИ

І все-таки я вирішила їх Вам писати. Не слати, звісно. Можливо, жінкам такого віку варто просто вести щоденник. Перечитавши попередньо «Життя» Мопассана. І погодившись із фінальною фразою. Але… Я точно…

Моєму Морю, без якого мене немає

Заходити в море – ніби розпочинати кохатися: воно цілує по черзі кожен міліметр шкіри аж до кінчиків пальців, воно оксамитово пестить ступні і врешті обіймає – ніжно й водночас сильно:…

Будні

Сплачую данину місту: п’ю каву.Асфальт пахне смогом і безвихіддю.Шосте відчуття підказує шлях.Записник диктує остогидлий маршрут.Трамваї навіюють сон.Сонце розпеченими голками впивається в тіло.Як вас звуть, незнайомко?..Хіба ж я знаю...Суголосся важливих до…

Хортиця

Блукаючи островом, розминаю в пальцях пучечок чебрецю...Бодай запах, бодай найменший віддих минувшини...Така безпорадність – тут, серед безмежжя безпам’яті...«Серце України»...Наспортовані туристи з оберемками духмяних трав.Вишуканих форм авто серед зеленого божевілля Хортиці.Автентичний…