1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Проза
Спалах. Плач дитини. Засліплений світ падає в морок. Летить навмання, натикаючись на зірки, перевернутим Всесвітом. Намацує шлях. Обнюхує вакуум – Божевільна спроба піти на запах, як ходять голодні пси. Та…
Гіркі роздуми - ось що робить нас людьми. Радість і легкість буття, закладені в нас природою, звичайна біологія. Але біль примушує побачити речі без оздоб, без позолоти. Чомусь згадалися ікони…
О, ні! Я більше не хочу, щоб було боляче. І дмухати на покоцану душу також ніхто не стане, так? Значить, і не треба мені її, тої любові. Втім, це не…
Ну то що – нова ніч? Все, що пригадується – чужа тьотя виливає помиї туди, де колись росли жоржини. Бабця ще пишалася. Цікаво, для неї ще має значення ця ідіотська…
Ти не знаєш.Ні, ти напевно не знаєш.Ти не міг би так спокійно мовчати.Так легко усміхатися.Якби ти знав, це спалило б тебе дощенту – як оце зараз допалює мене.Не дивися, чуєш?…
безмежному Гениному терпінню присвячується… Клята блискавка! Знову заїла! Щоб їй! Капець! Вже по дев’ятій!ОК. Проїхали. Зараз ми її, спокійненько… Ч-чорт! Ні фіґа собі черга! Ні, млинець. Ці маршрутки замахали. Коли…
Тиша. Ніжність. Безвихідь – для ніжності. Абсолютно непотрібна річ – ніжність. На кого не поглянь – цього кошеняти нікому не треба. Да. А воно ж не винне, що – є,…
О, жінко-рибино! Твоє пружне сріблисте тіло вислизнуло з моїх долонь. Відтоді жодна жінка не тішить мене – усі, що були, нагадують хіба що жаб: холодні, зелені, вкриті пухирцями страху за…
І все-таки я вирішила їх Вам писати. Не слати, звісно. Можливо, жінкам такого віку варто просто вести щоденник. Перечитавши попередньо «Життя» Мопассана. І погодившись із фінальною фразою. Але… Я точно…
Востаннє тебе попереджали років зо п’ять тому. Тоді ти ще вперто відмовлялась бути дорослою...Отже... Ти знала точно: головне – бути тим, що... Чи не так. Головне – бути тим, хто...Ні.…
Сторінка 1 з 4