1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Проза
Що сталося? Анічогісінько. Ми сиділи – я і тиша – у звичайнісінькій міській квартирі і пили каву: я – з маленької порцелянової чашки, вона – з загуслого коричнюватого повітря над…
Як благословення Боже, як прокляття – За які чесноти, за які гріхи? – Твоє місто, твоя невідворотність. Ти можеш марити готикою і бароко Львівської казки, Ти можеш подумки сходити пішки…
Степ... немов праматерія, з якої творяться віки нашої історії (сліпучий міф. чорне тло реальності), щоб знову розчинитися у ньому, коли прийде час.Так скажу, брате мій, сестро моя:степ єси і у…
Та ні, не в житі. Не – понад прірвою. Просто – вперед. От іде собі компанія. Триндить. Всім добре. Хтось: Масько! А її нема. Вона десь попереду. Або. Всі замовляють…
Давно це було… так давно, що й радники пана Президента, дарма що нафталіном просякли, того не пам’ятають. І навіть сам Прем’єр-міністр, на що вже мудрий чоловік, про те ані сном…
Мандрівки (нотатки)  І. БУДНІ Сплачую данину місту: п’ю каву. Асфальт пахне смогом і безвихіддю. Шосте відчуття підказує шлях. Записник диктує остогидлий маршрут. Трамваї навіюють сон. Сонце розпеченими голками впивається в…
Змій – твій фатум – був перед тобою. Ти мав його вбити. Щось у тобі невідворотно відчувало потребу встромити списа у прекрасне блискуче тіло – і ти затято цілив у…
Сторінка 3 з 3

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...