1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
25 грудня 2013

А от тепер мені

Оцінити
(12 голоси)

А от тепер мені, Боже, справді

Треба твоєї ради

Чи добирати на рани

трави

Чи то так пересяде.

 

Я в тебе, Боже, нині питаю –

Маю вишивані льолі

Думаю – чи на бинти

розшматую

Чи простелятиму долі.

 

Бачиш, мій Боже,

мені здається

Ми вже догрались до краю

І при дорозі, кому заманеться -

Візьмуть ключі від раю

 

Але, мій Боже,

ну як розсудити:

Ладнаю торбину:

Як не спіткнулись -

чиїсь вони діти

Як не ховались –єдині

 

Боженьку світлий!

Не жаль вишиванок

Жаль тільки – всі вони

ляжуть

Тіло по Тілу –Рана по

рані

Я. І ще хтось. Перев’яжуть

 

Ну і за текстом:

– Ура! Перемозі!

Мертвим – ще й докір. За біди.

Мама була. Жмут зілля при дорозі.

Мертво. На сіно –

не піде.

14.08.12

Детальніше в цій категорії: « Софія Про мову »