Поза межею ніжності і снів
Поза притулком сумнівів
і втечі
Той, кого доля
виткала мені
Не полотном, а шляхом
самозречень
Нарешті – тут: перстеник
між долонь
Ще не надпита при вустах
спокута
Найперша втеча
і тяжкий полон
На мармурі
не вирізьблений усміх
Холодні й темні води таїни
Русалці наворожена неволя
Мовчать вуста: спинись
або спини
У водах сіллю
танучи поволі
Але - не хочеш
визнати вини
І прочиняєш двері
в темний вечір
Поза межею
ніжності і снів
Поза притулком
сумнівів і втечі
30.06.10