1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
05 квітня 2018

ТРИПТИХ

Оцінити
(7 голоси)

І. СТРАХ

Не знаю, що зі мною: я боюся

Невірних слів, непевних почуттів

Боюсь перебувати в вічнім русі,

Боюсь заснути тишею віків

 

Мій страх живе безплотними чуттями

Невидимий до певної пори,

Та сон минає. Зустріччю між нами

Розпочинає він прелюди гри.

 

І знову я вчуваю, що із мене

Не зможуть народитися слова

Такі, щоб долу ти схилив знамена

Перед лицем Любові, що жива,

 

Що плоттю в нас пульсує, як дитина

Що з диким болем виходу шука…

Та сповнюється пусткою невпинно

В безвідповідь простягнута рука.

 

І радість у очах моїх скляніє,

Бо погляд твій непевний і німий,

І перші почуття ховають вії –

Ти сам боїшся їх, як диких мрій

 

І я боюсь – не Терня край дороги,

І не вогню, що спопеля вуста –

Лиш пустки отієї, що з тривоги

В душі моїй повільно вироста

ІІ.ЛЮТЬ

Вона, мабУть, ламать уміє грати

І Землю проти себе обернуть

…Але ніщо у вічності мій путь –

Її смаку я ще не встигла взнати

ІІІ.НІЖНІСТЬ

Чуєш, за вікнами тихо хитається ніч?

Але до серця твого не торкнеться і краєм!

Силою ніжності серед безмежжя облич

В тихому співі од болю тебе заховаю

Лютий 1993