Ми кохали так світло і просто
Звідки в нас цей трагічний злам?
Ми по склу не ходили босі
Наша кров не кропила скла
Нас відзначило сонце криком
Пломеніючих сяйвом очей
Наші дні не вмерзали в кригу
Поруч чорних курних ночей
Не зурочив нас чорний камінь*
Не накрило крило імли
Всі розлуки були стежками
Що до зустрічі нас вели
Кожен ранок мов зустріч проходив
Та не знали ми – з сонцем чи без
І зі сну я, неначе з дороги
На світанку стрічала тебе
Звідки ж тінь неминучої втрати
Чи тому вона вкрила лице,
Що не знаючи болю і зради
Ми повинні платити за це?
Я не хочу себе бентежить
Я не вірю в нескаране зло
Просто втрата тим важча, чим легше
Здобувати кохання було
1997
чорний камінь* - на Хортиці,
ймовірно метеоритного походження