Тривога серце сповиває
в червоний мак.
Я не прошусь до твого раю —
його нема.
Минуле — наче білий аркуш,
зітерто все.
Твою оселю, Бідний Марку,
від всіх осель
Різнить червоний запах диму
І смак смоли.
Судіть — і будете судимі
самі колись.
Прощайте! Вас прощають нині
під тмяний блиск.
Кохайте! Чорна смерть вас стріне
за це колись.
Я причастилась інших таїнств —
хай буде так.
Я не прошусь до твого раю,
ти — інший знак.
Вночі, на чорнім перехресті
під крик завій
Впусти мене до твого пекла,
коханий мій!