Як благословення Боже, як прокляття –

За які чесноти, за які гріхи? –

Твоє місто, твоя невідворотність.

Ти можеш марити готикою і бароко

Львівської казки,

Ти можеш подумки сходити пішки увесь

Золотоверхий Київ з його столичною пихою,

Ти можеш уявляти себе на вишуканій Сумській –

Відставної, та свідомої свого значення столиці –

Харкова.

Звісно, можеш…

Але змінити оцієї приреченості – не сила.

І тому я люблю його,

І тому ненавиджу,

І тому вчуся бути його часткою.

Люблю ці відверто рівні проспекти, вулиці, провулки –

Годі шукати якихось закруглених ліній,

Люблю цю зливу світла

І безмежну енергію молодого велета...