Як благословення Боже, як прокляття –
За які чесноти, за які гріхи? –
Твоє місто, твоя невідворотність.
Ти можеш марити готикою і бароко
Львівської казки,
Ти можеш подумки сходити пішки увесь
Золотоверхий Київ з його столичною пихою,
Ти можеш уявляти себе на вишуканій Сумській –
Відставної, та свідомої свого значення столиці –
Харкова.
Звісно, можеш…
Але змінити оцієї приреченості – не сила.
І тому я люблю його,
І тому ненавиджу,
І тому вчуся бути його часткою.
Люблю ці відверто рівні проспекти, вулиці, провулки –
Годі шукати якихось закруглених ліній,
Люблю цю зливу світла
І безмежну енергію молодого велета...