Востаннє

Друк
Оцінити
(1 голос)

Востаннє тебе попереджали років зо п’ять тому. Тоді ти ще вперто відмовлялась бути дорослою...
Отже... Ти знала точно: головне – бути тим, що... Чи не так. Головне – бути тим, хто...
Ні. Востаннє тобі пояснювали: Ти. Маєш. Стати. Кимось. Крапка. Велика і жирна. Тобто – видатним науковцем. Чи то пак – великим поетом. Чи то пак...
Ти точно знала: маєш їх... десь там, де чухаєш, коли тебе привантажили чимось серйозним. Тобто – в жопі. О, пардон! В дупі. Головне тоді було – летіти. Ну, так, летіти, бо са́ме в тому й було твоє життя. Чи призначення. Як собі хочеш.
Летіти не зважаючи на... всупереч... Так, як твій брат-вітер підказував тобі... Так, як... ти знала... летить цей світ, намагаючись наздогнати тебе...
Раптово зупинившись перепочити, ти... Ні. Не так. Раптово зрозумівши, що са́ме тут ти маєш зупинитися... Коротше. Ти зупинилася. І раптом зрозуміла, що вітер не чекає тебе.
І лишилося хіба подивитися вслід. І потім роздивитися навколо.
Ні, Мойсей був лохом порівняно з тобою. Ти точно знала: Ханаан – тут. Біда була з тими гіркими чорними ріками: ні мед, ні молоко...
Востаннє тебе попереджали. Років п’ять. Тому.
Слухайте!!!
Я – тут. СА́МЕ – тут.
І мені глибоко до... Чи як там іще?
Я не винна, що тут – чорне молоко й гіркий мед.
Просто – востаннє мене попереджали...
Це і є фінал. Він же – початок. Він же... Агов, люди!..
Хочете, я намалюю для вас карту цієї землі?..
І – тиша. Нікому не треба карти з такими ріками... таким молоком...
І тільки полиновий вітер іноді регочеться вгорі:
Востаннє. Тебе. Попереджали...

20.04.04

фото - інтернет: український степ, війна...

Останнє від

Повернутись нагору