Самотнiй вiтер у вiкнах

IV. Замирення

Що сталося? Анічогісінько. Ми сиділи - я і тиша - у звичайнісінькій міській квартирі і пили каву: я - з маленької порцелянової чашки, вона - з загуслого коричневого повітря над…

Я так і бачу їх – тонюнькі вервечки валіз, торбинок, лантухів - тягнуться, струменять, збігаючись до центра, мов вулички у містах часів Магдебурзького права. Здійснюють паломництво, напоєні по ручки, вервечки…

II. І до тебе знову прийде літо...

День був довгим, прозорим і важким, немов медова краплина. Вранці він повільно перекотився через вінця сивого присмерку – і з тих пір ніяк не зважувався впасти нарешті в простягнуті долоні…

I. Вітер постукав у вікно...

Вітер постукав у вікно. Я відчинила квартирку - і він увірвався в мою тиху спокійну кімнату. Він виявився розбишакою – стукав крилами фіранок, грався моїм волоссям, а потім перевернув маленький…

Мій настрій

son-trava Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Останнє

Спогади

Пошук по тегах

Ключі від ранку Перепустка в вирій Літо марина брацило Чотири пори любові Шовкова держава пам’яті юрчика поезія вірші неприкаяний блазень