Самотнiй вiтер у вiкнах
Самотнiй вiтер у вiкнах
Що сталося? Анічогісінько. Ми сиділи - я і тиша - у звичайнісінькій міській квартирі і пили каву: я - з маленької порцелянової чашки, вона - з загуслого коричневого повітря над…
Я так і бачу їх – тонюнькі вервечки валіз, торбинок, лантухів - тягнуться, струменять, збігаючись до центра, мов вулички у містах часів Магдебурзького права. Здійснюють паломництво, напоєні по ручки, вервечки…
День був довгим, прозорим і важким, немов медова краплина. Вранці він повільно перекотився через вінця сивого присмерку – і з тих пір ніяк не зважувався впасти нарешті в простягнуті долоні…
Вітер постукав у вікно. Я відчинила квартирку - і він увірвався в мою тиху спокійну кімнату. Він виявився розбишакою – стукав крилами фіранок, грався моїм волоссям, а потім перевернув маленький…
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Може я і помилилась в І залишаться - вірші (16.07.18)
- попіл. Дивися в І залишаться - вірші (03.07.18)
- Тепер твоя довіра тане в І залишаться - вірші (02.07.18)
- В прозорім повітрі розлита отрута в І залишаться - вірші (27.06.18)
- У світ намистом кроків в І залишаться - вірші (25.06.18)
- БАЛАДА ПРО БРАТІВ в І залишаться - вірші (19.06.18)
- Щоб статися класиком в І залишаться - вірші (19.06.18)