Самотнiй вiтер у вiкнах
Самотнiй вiтер у вiкнах
Що сталося? Анічогісінько. Ми сиділи - я і тиша - у звичайнісінькій міській квартирі і пили каву: я - з маленької порцелянової чашки, вона - з загуслого коричневого повітря над…
Я так і бачу їх – тонюнькі вервечки валіз, торбинок, лантухів - тягнуться, струменять, збігаючись до центра, мов вулички у містах часів Магдебурзького права. Здійснюють паломництво, напоєні по ручки, вервечки…
День був довгим, прозорим і важким, немов медова краплина. Вранці він повільно перекотився через вінця сивого присмерку – і з тих пір ніяк не зважувався впасти нарешті в простягнуті долоні…
Вітер постукав у вікно. Я відчинила квартирку - і він увірвався в мою тиху спокійну кімнату. Він виявився розбишакою – стукав крилами фіранок, грався моїм волоссям, а потім перевернув маленький…
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Ти чув, як плаче мовчання в Я зроду тут живу (15.03.19)
- Палітра від 10.03.2019 в Мультімедіа (14.03.19)
- Що з тобою, моя Україно? в Я зроду тут живу (13.03.19)
- ЗЕМНЕ КОЛО в Я зроду тут живу (07.03.19)
- Пролилося сонце над ланами в Я зроду тут живу (05.03.19)
- Я - крапелька прозорої роси в Я зроду тут живу (04.03.19)
- АФЕКТАЦІЯ ДІЇ в Я зроду тут живу (02.03.19)