Самотнiй вiтер у вiкнах
Самотнiй вiтер у вiкнах
Що сталося? Анічогісінько. Ми сиділи - я і тиша - у звичайнісінькій міській квартирі і пили каву: я - з маленької порцелянової чашки, вона - з загуслого коричневого повітря над…
Я так і бачу їх – тонюнькі вервечки валіз, торбинок, лантухів - тягнуться, струменять, збігаючись до центра, мов вулички у містах часів Магдебурзького права. Здійснюють паломництво, напоєні по ручки, вервечки…
День був довгим, прозорим і важким, немов медова краплина. Вранці він повільно перекотився через вінця сивого присмерку – і з тих пір ніяк не зважувався впасти нарешті в простягнуті долоні…
Вітер постукав у вікно. Я відчинила квартирку - і він увірвався в мою тиху спокійну кімнату. Він виявився розбишакою – стукав крилами фіранок, грався моїм волоссям, а потім перевернув маленький…
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Од минулого кладка в І залишаться - вірші (22.01.19)
- Ну от і все. Лишатимусь на чатах в І залишаться - вірші (21.01.19)
- Ти не вчив мене тиші в І залишаться - вірші (18.01.19)
- І до самого сходу в І залишаться - вірші (16.01.19)
- Думки й чуття немов зім’ято всі в І залишаться - вірші (16.01.19)
- Крапель достиглим звуком в Ключі від ранку (14.01.19)
- Пройде безліч віків в І залишаться - вірші (14.01.19)