Самотнiй вiтер у вiкнах
Самотнiй вiтер у вiкнах
Що сталося? Анічогісінько. Ми сиділи - я і тиша - у звичайнісінькій міській квартирі і пили каву: я - з маленької порцелянової чашки, вона - з загуслого коричневого повітря над…
Я так і бачу їх – тонюнькі вервечки валіз, торбинок, лантухів - тягнуться, струменять, збігаючись до центра, мов вулички у містах часів Магдебурзького права. Здійснюють паломництво, напоєні по ручки, вервечки…
День був довгим, прозорим і важким, немов медова краплина. Вранці він повільно перекотився через вінця сивого присмерку – і з тих пір ніяк не зважувався впасти нарешті в простягнуті долоні…
Вітер постукав у вікно. Я відчинила квартирку - і він увірвався в мою тиху спокійну кімнату. Він виявився розбишакою – стукав крилами фіранок, грався моїм волоссям, а потім перевернув маленький…
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення в І залишаться - вірші (20.10.17)
- Під ніжністю осінніх дощів в Пісні (10.10.17)
- - Може, й правду розказали… в І залишаться - вірші (06.10.17)
- Щоночі входжу в темні зали в І залишаться - вірші (04.10.17)
- Море пінно цілує піски оксамитні в І залишаться - вірші (28.09.17)
- Ти чув, як плаче мовчання в І залишаться - вірші (27.09.17)
- Опівнічне тебеписання в І залишаться - вірші (26.09.17)