Самотнiй вiтер у вiкнах
Самотнiй вiтер у вiкнах
Що сталося? Анічогісінько. Ми сиділи - я і тиша - у звичайнісінькій міській квартирі і пили каву: я - з маленької порцелянової чашки, вона - з загуслого коричневого повітря над…
Я так і бачу їх – тонюнькі вервечки валіз, торбинок, лантухів - тягнуться, струменять, збігаючись до центра, мов вулички у містах часів Магдебурзького права. Здійснюють паломництво, напоєні по ручки, вервечки…
День був довгим, прозорим і важким, немов медова краплина. Вранці він повільно перекотився через вінця сивого присмерку – і з тих пір ніяк не зважувався впасти нарешті в простягнуті долоні…
Вітер постукав у вікно. Я відчинила квартирку - і він увірвався в мою тиху спокійну кімнату. Він виявився розбишакою – стукав крилами фіранок, грався моїм волоссям, а потім перевернув маленький…
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Все має статися в Я зроду тут живу (12.09.19)
- Маленький світ опадає долу в І залишаться - вірші (09.09.19)
- Злітає листками кленовими в Я зроду тут живу (07.09.19)
- Це не горе. А якщо горе… в І залишаться - вірші (31.08.19)
- У першому дні дощів в І залишаться - вірші (27.08.19)
- Певно, я ще лишаюсь у грі в І залишаться - вірші (27.08.19)
- Послухай, я хочу сказати тобі в Я зроду тут живу (27.08.19)