1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (186)

До кохання і віна Додатком є келих отрути. Ти – моя батьківщина, Яку я не зможу забути.   Хоч здолаю безчестя, Забуду неправедні дії – На чужих перехрестях Ужалить мене ностальгія.   Вартові її в снах Стерегтимуть мене безугавно – У нових дзеркалах Все одно віддзеркалиться давнє   І чужим буде щебет. І трАви запахнуть сильніше, Твоїм поглядом небо Зирне…
Ти мене проквітуєш – Я кинуся долі Пелюстками зів’ялими: Вітре! Неси!.. Осінь тихо заснула І повні стодоли Золотаво-пшеничної Диво-краси   Та уже солов’ям Захлинутися вітром Неможливо. Бо вирій Їх далі поніс Сиві коси ковильні Заплутані світло Поміж інших заплутаних Літяних кіс   Квасолі прозирають з-за квітів незрячих І стернево сміється Останній зажин Хай минає це літо: Мене ти не бачив,…
Сторінка 1 з 5