Сонцетяжіння
Сонцетяжіння (22)
02.10.20
Важка рука лягає на плече
Важка рука лягає на плече —Так тільки час нагадує про себе,Народжуючи з пам’яти потребуРидати тяжко, мов віолончель І схлипувать без жодної сльози,І бачити, як мляво плинуть рукиВ солоному дощі брунатних звуківІз призвуком останньої грози, І знати, що дощі вмирають теж,Що музиканти втомлено змовкають,Що Одісей покине Навсікаю,Бо Пенелопа в пам’ять проросте
Опубліковано в
Сонцетяжіння
28.09.20
Вуста набрякають криком
Вуста набрякають криком.Вуста готові розкриться.Так марить іконним ликомВідлучений від церквиці. Свідомість готує втечу.Чекально чорніє Голгота.Юродивий юний вечірНесе на плечі скорботу. Ти тупцяєш в порохняві.Ти чуєш запах живиці.Плече підставляєш мляво,Скорившись кармічній звичці… Лишаєш хлібину калікам,Не маючи часу помітить,Що замість безтямного крикуШепочеш смиренну молитву.
Опубліковано в
Сонцетяжіння
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Зелені відлуння дзвінкого холодного літа в Благовіст (19.10.20)
- У сивих шовках його снів в Благовіст (18.10.20)
- ЛИЦАРЮ МИНУЛОГО в Хортицькі дзвони (15.10.20)
- Один по одному, мов кролики – із капелюха в І залишаться - вірші (12.10.20)
- Це тільки листя, тільки листя в Я зроду тут живу (12.10.20)
- Розлуки золоте крило в Мелодія вічних прощань (12.10.20)
- Пісню сонця медову розлито по банках і бутлях в І залишаться - вірші (05.10.20)