Вже  засідланий кінь нетерпляче тремтить,  

Вже козак молодий на порозі стоїть...
І, рукою стримавши, коня не жене.
І дівчині він каже: "Послухай мене..."

R: – Знай, кохання нема, не бува в козаків -
Тільки вольная воля та дзвін підків.

І поїхав козак, тільки ночі не спить:
Лиш він голову схилить – знов дівчина стоїть.
Головою схитнувши, зітхає козак
І собі промовляє засмучено так:

– А кохання нема, не бува в козаків,
Тільки вольная воля та дзвін підків.

Знов засідланий кінь нетерпляче тремтить.
Знов козак молодий на порозі стоїть...
Хай буяють вітри: вільний лет, вільний спів...
Тільки жаль, що кохання нема в козаків.

– А кохання нема, не бува в козаків,
 Тільки вольная воля та дзвін підків.