Так і буде. Розумієш? Пам’ять
Колеться, немов уламки мушель.
Набіга прибоєм: з нами? з нами!
Отже, пам’ятати мусиш? мушу!
Це легке тривожне шепотіння –
Замість слів. Реальності на грані.
В білій піні. В білій-білій піні –
Наших кроків тепле проминання.
Наших тіней видовжені стебла,
Певно, так і лишаться в алеї –
Там, де ми підгледіли, як небо
Потайки цілується з землею.
7.08.07