Впасти і піднятися. Піднятися – і йти.
Знову без надії, без омани, без мети.
Бачити, як кров’ю просякають батоги.
Впасти і піднятися. А тільки і снаги.
Знала: не втечу, не відгризатиму руки…
Доки серед ночі не заплакали вовки.
Доки не побачила блукаючі вогні –
Свічі поминальні. По братах і по мені.
Вишкірився місяць ятаганом: не втечеш!
От що пам’ятаю (знаю, це не все іще):
Небо нахилялось. Небо сипало зірки.
Темінь. Присмак крові. Перетерті мотузки.
Солоно сміятись. Легко спльовувати кров:
Мій полон мене і цього разу не знайшов.
Кажуть, то вовчиця перегризла мій аркан…
Ти все бачив, місяцю, мій брате – ятаган.
17.11.07