Ой, у полі у широкім могила висока

У могилі козаченько знайшов собі спокій.

Серед поля та могила – то твій дім, козаче.

На могилі твоя мила гірко-гірко плаче.

–        Звідки ж воно така кара? – тужить бідолаха, –

Порубали яничари чи вцілили ляхи?

Вбито його – птахи сірі, не вас же карати! –

Московитом, а по вірі – вбито своїм братом.

Ой чи спиться в Московщині? Бодай ви не встали!

Спіте! Що ж ви учинили? – братів повбивали.

А не вбили, то зманили в недобру годину.

Чи згадали, чи жаліли матір-Україну?

Пішли собі в Московщину козаки по злидні,

Лиш ви вдома залишились, вдома, в землі рідній.