Як і кожна коштовність,
не знаєш своєї ціни.
Як і кожен дарунок,
не знаєш, чи справді ти – радість.
Проявившись у світ
за велінням Мари чи Мани,
Ти довіку не знатимеш,
зрадять тебе чи не зрадять.
Так лиш іскри пульсують
на кінчику пензля Творця.
Так лиш бризками море
цілує опівночі шкіру.
Що ж, ти просто існуєш.
І казка маленька оця
Невідома тобі.
Бо не можна тебе – понад міру.
Я скажу – і почуєш:
перлина лягає до рук –
І лиш руки ті знають
вагу й невагомість перлини.
Ти дарунок? Із вдячністю
ніжно і легко беру.
Ти коштовність? Я – та,
що нарешті оцінить.
Тож – засни собі легко.
Ти вартий найкращого сну.
Стерегтиму до ранку
застиглу між пальцями кличність…
Ти – не знаєш. Лиш я:
я ніколи тобі не мину.
У долонях моїх
засинай – проявляючись в вічність.
30.05.12
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)