Під ніжністю осінніх дощів
Не вперше ми зустрілись з тобою
Краплини нас цілують з любов’ю
А кажуть, у природи немає душі
Під ніжністю осінніх дощів
Посивіють і зникнуть образи
І перша ж непримирена фраза
Сама мене зупинить: мовчи!
Під ніжністю осінніх дощів
Ми візьмемо туман у свідка
І все, чого не сталося влітку
Простить нас і прощати навчить
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- До розлук ми призвичаєні в Мелодія вічних прощань (27.11.21)
- "Я прийду і піду. І залишаться вірші" In Memoriam. Марина Брацило" в Спогади, рецензії, статті (25.11.21)
- Радіо Культура: говоримо про одну з найяскравіших поеток межі 1990-2000-х в Новини (24.11.21)
- Летімо, сестро в Сонцетяжіння (22.11.21)
- Так не буває, правда? в Я зроду тут живу (17.11.21)
- Гість в Проза (12.11.21)
- Ну, скажи мені, шукать де в Ключі від ранку (10.11.21)