Під ніжністю осінніх дощів
Не вперше ми зустрілись з тобою
Краплини нас цілують з любов’ю
А кажуть, у природи немає душі
Під ніжністю осінніх дощів
Посивіють і зникнуть образи
І перша ж непримирена фраза
Сама мене зупинить: мовчи!
Під ніжністю осінніх дощів
Ми візьмемо туман у свідка
І все, чого не сталося влітку
Простить нас і прощати навчить
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Не так це вже і важливо в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Небо над містом холодне в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Щось ми стали часто бачитись в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Це місто мене приколише в Я зроду тут живу (09.01.20)
- На прощання в Я зроду тут живу (08.01.20)
- Ліхтарі заблукали в зимі в Я зроду тут живу (07.01.20)
- Хай починається в І залишаться - вірші (02.01.20)