Я усвідомлюю себе
Не жінкою – водою
Чи не тому брудних лабет
не помічаю вперто
Чи не тому мене спинить
не годен навіть воїн
В чиїх руках метал дзвенить
Неначе виклик смерті
І вся я – легкість і блакить
Я – спів і непокора
І я біжу уже віки
І напуваю ниви
І в мене двічі увійти
Не може навіть ворог
Людського роду. Але ти –
Ти хочеш стати дивом
Де мій початок?
Де межа?
Де очі, губи, груди?
Вода – омана і олжа
Й очищення від бруду
Минає літо і зима-
Й не випадково:
В сім світі вічного нема
Крім Бога – слова
Травень 1996