Мені здавалось: ти мене гукав,
Хоч це було, можливо і не в тему
Сліпа рука, шукаючи рукав,
Мов кошенятко тицялася в темінь.
Мені здавалось: ти мене гукав –
А треба бігти, бігти, коли кличуть!
Здригалася невиспана рука,
Малюючи усміхнене обличчя
Мені здавалось: ти мене гукав
І за собою кроки не встигали
І усмішка зривалася дзвінка
І в хмарах набурмосиних шугала
Мені здавалось: ти мене гукав
І серце виривалося пташино
І я неслася темпом гончака,
Пожежні обганяючи машини
І вже торкнувшись пальцями дзвінка
Замислилася: може це омана?
Мені здалося: ти мене гукав…
Пробач, що я не вчасно і незвано.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)