І. Ми втрачаємо друзів так легко, буденно і просто, –
Бо не дзвонимо їм і не маємо часу знайти,
Бо вже надто дорослі, аби з ними мірятись зростом
І не хочемо заздрити тим, кому більше щастить
ІІ. Ми втрачаємо друзів, хоч легко іще пригадати
Телефони, адреси і пам’ятні дати.
І ми губимо друзів так невідворотно і німо,
Остаточно зв’язку не втрачаючи з ними.
R: Друзі мої! Не зникайте в пітьмі.
Друзі мої! Я люблю вас.
А що все рідше відверто говоримо ми –
Мабуть, це так вже влаштовані люди.
ІІІ. Ми втрачаємо друзів, бо просто шукаємо щастя –
І не тільки тоді, коли падають зорі з небес.
Ми втрачаємо їх, забуваючи що одночасно
Ми поволі, потроху втрачаєм себе.
IV. І забуті адреси, можливо ще є у блокноті,
Телефон, що змінився, не так уже складно знайти…
Ми втрачаємо друзів, шукаючи сенсу в роботі,
І у справах буденних рятуємось від самоти.