І. Ми втрачаємо друзів так легко, буденно і просто, –
Бо не дзвонимо їм і не маємо часу знайти,
Бо вже надто дорослі, аби з ними мірятись зростом
І не хочемо заздрити тим, кому більше щастить
ІІ. Ми втрачаємо друзів, хоч легко іще пригадати
Телефони, адреси і пам’ятні дати.
І ми губимо друзів так невідворотно і німо,
Остаточно зв’язку не втрачаючи з ними.
R: Друзі мої! Не зникайте в пітьмі.
Друзі мої! Я люблю вас.
А що все рідше відверто говоримо ми –
Мабуть, це так вже влаштовані люди.
ІІІ. Ми втрачаємо друзів, бо просто шукаємо щастя –
І не тільки тоді, коли падають зорі з небес.
Ми втрачаємо їх, забуваючи що одночасно
Ми поволі, потроху втрачаєм себе.
IV. І забуті адреси, можливо ще є у блокноті,
Телефон, що змінився, не так уже складно знайти…
Ми втрачаємо друзів, шукаючи сенсу в роботі,
І у справах буденних рятуємось від самоти.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)