Сл. і муз. Марини Брацило

І.

Це сталося з нами, а з кимось це станеться завтра,
Бо кружить планета і дні без упину летять...
Як сталось, що ми обирали навчальний заклад,
А вибрали зразу і друзів, і наше життя?
Хай світ, як і завжди, народиться з першого слова,
Хай слово це зітре жалі, і вагання, і сум.
Я краще від вас приховаю свою залікову,
Бо, мабуть, не в ній і не в іспитах суть.

R:

Не передбачили колись розумні римляни,
Що Alma-mater прикрашатиме проспект.
Ми одне одному ніколи не набриднемо,
Допоки буде на п”ятьох один конспект.
А хочете – спитайте у старого корпуса,
Він відповість вам, що усі ми – як рідня,
Допоки буде вранці вулиця Жуковського
Од наших кроків прокидатися щодня.

ІІ.

Колись нам цей затишок стане затісним,
І шлях полотном розмотається, кличучи в путь,
Та замість валізи з собою ми візьмемо пісню,
І будем співати, коли навіть діти зростуть,
Ми будем співати її, коли наші діти зростуть.
А зараз ми раді бачити знайомі обличчя.
Давайте співати старих і нових пісень!
Хай кожного з нас обрій по-своєму кличе –
На кола своя колись повертається все.

1999 рік
*написано з нагоди випускних заходів 1999 року на філологічному факультеті ЗНУ, який в цьому році закінчила Марина Брацило