1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Ключі від ранку

Ключі від ранку (51)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

В душі аж мулько, в очах аж темно:Усе даремно, усе даремно.   Мов крила птаха, тріпочуть вії:Не розумієш, не розумієш.   А дикий здогад усе регоче:Або не хочеш, або не хочеш.   А серце тихе й таке порожнє:Я більш не можу, я так не можу.   Стискає душу знання пророче.О, як я хочу! Шалено хочу!   Збирала крихти з чужого…
Вірю, що біль минеться. Що вже там вірю – знаю.Як це тобі вдається? Просто не уявляю…   Наче прибій у мушлі, – Є і немає діла: Пальцями ловиш душу І відриваєш крила.    Болю по самі вінця… Сміху по саме небо… Де вже там бути жінці Іншою поруч тебе!   Гладиш мене, мов нецке, З усміхом – на удачу… Знаю, що…
Сторінка 2 з 2